НЕБЕЗПЕЧНІ ІГРИ 

В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ

Серед підлітків набирає обертів новий небезпечний тренд - популярна гра "Червоні двері, жовті двері". Це щось на кшталт візуальної медитації, схожої на легкий гіпноз. Дитина уявляє себе в коридорі з дверима різного кольору, "входить" у них і описує, що бачить. Але є одна деталь - гру подають як "містичну" і навіть "небезпечну". Учасникам радять уникати чорних дверей, дзеркал, чоловіка в костюмі...                                  На перший погляд - просто фантазія. Але для вразливих дітей це може обернутися тривогою, страхами, порушенням сну або панічною атакою.

Кому вона може зашкодити?

- Дітям із підвищеною тривожністю - у них можуть виникати страхи, дезорієнтація, порушення сну.

- Підліткам із багатою уявою - вони можуть сприйняти уявлене як реальність, особливо якщо вірять у "містику"

- Тим, хто не вміє повертатися до "тут і зараз" після глибокого занурення у внутрішній світ - можливі дисоціації або труднощі з емоційною регуляцією.

Чому ця гра небезпечна?

- Викликає неконтрольовані страхи та відчуття присутності "чогось" поруч.

- Створює ілюзію іншої реальності, що може призвести до втрати зв'язку з дійсністю.

- Може спровокувати панічні атаки, кошмари, безсоння та навіть психічні розлади.

- Гравці можуть відчувати тиск з боку друзів і брати участь у грі, навіть якщо бояться.

Причини популярності

Гра дає можливість "поринути" в нову реальність, де кожен може пережити власні фантазії. Вона розповсюджується через відео та пости  в соціальних мережах, де підлітки діляться своїм досвідом і запрошують друзів долучитися.

Як гра впливає на психіку?

1. Викликає страх і паніку. Гравці часто бачать у своїй уяві моторошні образи: темні коридори, лякаючих людей, дивні символи. Виникає відчуття присутності чогось небезпечного, що може спричинити панічні атаки. Навіть після завершення гри страх може залишатися на довгий час.

2. Порушує межі реального і вигаданого. Під час гри гравець може втратити контроль над тим, що реальне, а що - лише уявне. В деяких випадках після гри дитина відчуває, що бачила щось справжнє, а не просто вигадане мозгом.

3. Викликає безсоння та кошмари. Багато гравців після гри скаржаться на страшні сни та нічні пробудження. Виникає тривожність перед самим сном, страх залишатися одному в кімнаті.

4. Створює психологічну залежність. Деякі підлітки, попри страх, грають знову і знову, бо шукають гострі відчуття. Це може стати звичкою - шукати небезпечні розваги, які провокують адреналін і страх.

5. Схильність до маніпуляції. Дитина, яка пережила такий досвід, може стати більш вразливою до впливу інших людей. Відкритість до навіювання може призвести до того, що дитина стане легшою мішенню для небезпечних ігор чи маніпуляторів.

Як розпізнати небезпечну поведінку

Зміни в поведінці та настрої дитини 

- Тривожність та неспокій: дитина стала більш нервовою, тривожною або замкнутою.

- Нічні кошмари та проблеми зі сном: дитину мучать часті кошмари або безсоння.

- Депресивний настрій: дитина стала сумною, часто перебуває в пригніченому стані.

Візуальні та емоційні ознаки 

- Зміни в інтересах і соціальних відносинах: дитина починає уникати спілкування з родиною чи друзями або витрачає більше часу в інтернеті.

- Зміна фізичного вигляду: погіршення апетиту, зниження енергії, постійна втомленість.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

Спілкуйтеся відкрито з дітьми  про безпеку в інтернеті. Проводьте відкриті бесіди з дітьми щодо потенційних небезпек у соціальних   мережах та онлайн-іграх. Дайте зрозуміти своїм дітям, що вони можуть звернутися до вас у разі виникнення непорозумінь чи небезпечних ситуацій.

Будьте уважними до онлайн-активностей дітей. Спілкуйтеся з дітьми про їхні інтереси в інтернеті і діліться своїми застереженнями щодо небезпечних ігор та трендів.

Встановлюйте обмеження та правила використання інтернету. Встановіть чіткі правила щодо часу, проведеного в інтернеті. Обмеження повинні включати перерви та час для інших видів діяльності (спорт, навчання, сімейнй час)

Розповідайте про реальні історії. Поділіться з дітьми реальними історіями про негативні налідки участі в небезпечних іграх або трендах. Це може допомогти дитині краще зрозуміти, чому важливо уникати подібних ситуацій.

Навчайте дітей повідомляти про небезпечні ситуації. Заохочуйте дітей повідомляти дорослим про будь-які підозрілі або небезпечні ситуації в інтернеті. Це може бути спроба маніпуляції, наполегливі запрошення до участі в небезбечних іграх.

Що варто робити, коли дізналися що ваша дитина  грає в цю гру. Спокійно запитати як дитина її розуміє, що відчувала. В спокійній атмосфері обговорити  формат гри. В жодному разі не уникати і не робити вигляд, що не бачили. Спробуйте пояснити дитині як працює уява. Жодної критики чи тривожності у відповідь. Поговоріть про інші формати ігор, дайте  дитині безпечну альтернативу, простір фантазувати, але з опорою на безпеку та любов. 

Пам'ятайте ваша підтримка - найкращий захист.

 УВАГА! ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ УЧНІВ, БАТЬКІВ ТА ПЕДАГОГІВ!

Шановні учні, батьки, вчителі!

Служба безпеки України фіксує зростання випадків вербування підлітків через соціальні мережі, зокрема у Telegram, для вчинення диверсій та інших небезпечних дій проти України.

Пам’ятайте: навіть спроба домовленості про участь у підривній діяльності може каратися позбавленням волі на строк до 15 років або довічно (ст. 113 Кримінального кодексу України).

Як вас можуть втягнути?

Через обіцянки "легкого заробітку" за виконання простих завдань (передати предмет, підпалити, закласти речі у певне місце);

Створення груп у Telegram, де дають "секретні" завдання;

Пропозиції взяти участь у «челенджах» із небезпечними завданнями.

Що потрібно знати і робити?

НІКОЛИ не погоджуйтеся на підозрілі пропозиції від незнайомих осіб в інтернеті;

Не вступайте у сумнівні групи в Telegram, де пропонують заробіток або закликають до дій проти держави;

Переходьте на безпечні месенджери для спілкування (Viber, WhatsApp) — Telegram активно використовується ворогом для вербування;

Якщо вам пишуть із незрозумілими пропозиціями – негайно повідомте батьків, учителів або поліцію;

Пильнуйте акаунти в соцмережах — не передавайте свої дані іншим людям, не клікайте на підозрілі посилання.

Пам’ятайте! Ворог використовує підлітків у своїх цілях, не шкодуючи нікого. Відомі випадки, коли виконавців підривали разом із вибухівкою!

У разі підозрілих ситуацій телефонуйте 102 або звертайтеся до правоохоронців.

Звертаємося до батьків і педагогів:

Говоріть із дітьми про небезпеку онлайн-спілкування;

Спільно контролюйте онлайн-активність дітей.

Захистимо наших дітей разом!

Залишайтеся пильними. Бережіть себе і Україну!

 РДУГ

Розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю

Розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю є одним з найбільш поширених розладів психологічного розвитку – він зустрічається у близько 5% дітей та 3% дорослих. Ключовими симптомами цього розладу є порушення самоконтролю та саморегуляції, які є обумовлені біологічними особливостями мозку, і спричиняють проблеми у сфері регуляції поведінки, уваги, емоцій та імпульсів.

Симптоми РДУГ

Ключовими симптомами РДУГ є проблеми самоконтролю у різних сферах, зокрема:

• ·       рухова гіперактивність і трудність стримувати себе у ситуаціях, коли треба довший час сидіти/мовчати
• ·       порушення концентрації уваги – особливо у ситуаціях, коли нецікаво чи багато відволікаючих чинників
• ·       нетерпеливість (відповідно важко чекати, не перебивати інших і т.п.)
• ·       імпульсивність (схильність діяти, не оцінивши наслідків поведінки, ризику)
• ·       труднощі самоорганізації (зокрема забудькуватість, часті запізнення, неорганізованість і т.п.)
• ·       труднощі у збережненні мотивації – особливо щодо завдань, які не є цікавими і не ведуть до негайного результату
•  

Ці прояви у сфері гіперактивності, неуважності та імпульсивності є виражені значно більше, ніж у ровесників і ведуть до порушень у різних сферах життя (навчання, стосунки та ін.).

Сучасне наукове розуміння

РДУГ зумовлений недостатньо ефективним функціонуванням певних зон головного мозку, які відповідають за функцію контролю над поведінкою – це є біологічно обумовлений розлад розвитку самоконтролю. Дослідження показують, що у дітей із РДУГ «виконавчі» функції лобної кори головного мозку дозрівають дещо повільніше, ніж у ровесників. Попри те, що з віком лобна кора дозріває і здатність самоконтролю покращується, втім у більшості дітей з РДУГ труднощі у сфері самоконтролю будуть і в підлітковому, і в у дорослому віці. Внаслідок недостатньої ефективності “виконавчих” функцій лобної кори, особам з РДУГ важко контролювати свою поведінку, увагу, емоції – і це за відсутності належної підтримки і допомоги може спричиняти проблеми з навчанням, стосунками, загальним самоконтролем над власною поведінкою та вторинними проблемами у різних сферах життя. Причини РДУГ переважно є генетичні, втім у частині випадків мали місце фактори, що могли вразити нервову систему у ранньому дитинстві (гіпоксія в часі вагітності та пологів та ін.).

Рекомендації протоколів

Згідно з сучасними міжнародними протоколами, які розроблені на основі результатів наукових досліджень, рекомендовано два основних методи допомоги особам із РДУГ:

• ·       медикаментозна терапія;
• ·       поведінкова терапія для дітей та молоді з РДУГ, яку застосовують батьки вдома і педагоги у закладах освіти.

Ці два методи мають вагомі докази ефективності і рекомендовані як основні форми допомоги особам із РДУГ (при легших формах рекомендовано переважно поведінкову терапію, при більш виражених – поєднання поведінкової та медикаментозної).

При додаткових проблемах у дітей та молоді показано також застосування індивідуальної когнітивно-поведінкової терапії та при потребі інших втручань.

Індивідуальна КПТ має важливе місце у допомозі молоді та дорослим особам з РДУГ і включає навчання навичок самоконтролю та інших специфічних технік самодопомоги.

Більшість поведінкових проблем дитини зумовлені не її злою волею чи неадекватним вихованням з боку батьків, а біологічними особливостями мозку дитини. Тільки за умови глибокого розуміння цих особливостей учителі можуть віднайти індивідуальний підхід до кожної дитини і допомогти їй долати поведінкові проблеми, повноцінно розвиватися, навчатися, інтегруватися у колективі ровесників. 

5- крокова програма допомоги дітям з розладом дефіциту уваги та гіперактивності у освітніх закладах

https://drive.google.com/file/d/1YiTZPLIeDomjm0VtP6nra2nGqVCieMBc/view

    Як можуть допомогти вчителі?

Якої допомоги потребують діти з РДУГ.

РДУГ:модель позитивного поведінкового керівництва в освітніх закладах.

Джерело Центр “Коло сім’ї”  РДУГ

  https://k-s.org.ua/resources/mh-academy/adhd/

 

Пам’ятка для батьків:

 “Булінг. Як захистити дітей”

Конфлікти виникають у будь-якому середовищі — дитячому, підлітковому, дорослому, вони виникають на роботі і в родині. Їх наявність з часом дає нам можливість навчитися навичкам керування конфліктами, вмінню налогоджувати діалог, відстоювати свою думку, зрештою, просити пробачення й вибачати.

Коли ми класифікуємо будь-який конфлікт як булінг, ми починаємо сприймати людину, що перебуває на тому боці конфлікту, агресором, а себе — жертвою, втрачаючи шанс на діалог та порозуміння.

Ще один момент, на який варто звернути увагу.
Головна відмінність булінгу від кібербулінгу — площина, де вчиняється правопорушення, — онлайн та на відміну від звичайного цькування має більш прихований характер.
Крім того, кібербулінг не обов’язково охоплює школи та спільноту класу, він може відбуватися між спільнотами, не пов’язаними навчанням.

На думку європейських експертів, хоча булінг трапляється частіше, ніж кібербулінг, проте страждання через кібербулінг діти відчувають значно гірше.

Сторони булінгу

Булінг зазвичай має три сторони: кривдника, жертву та спостерігачів. Що обов’язкова умова визнання конфлікту як булінгу є те, що одна зі сторін цькування — малолітня чи неповнолітня особа.

Булінгом, що відбувається в закладі освіти, вважається таке цькування, яке вчиняється стосовно неповнолітньої чи малолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу як в межах освітнього закладу, так і поза його межами, зокрема із застосуванням засобів електронної комунікації.

Діти, які перебувають у зоні ризику

Сьогодні зона ризику визначається:

·       відмінністю фізичного розвитку між кривдником та жертвою;

·       рівнем соціально-психологічної адаптованості;

·       рівнем розвитку комунікаційних навичок;

·       соціальним статусом;

·       станом здоров’я (наявністю інвалідності або особливих освітніх потреб);

·       рівнем ментального розвитку;

·       расовою або етнічною приналежністю;

·       належністю до субкультури;

На що варто звертати увагу, щоб не пропустити факт цькування

Для жертв булінгу характерні такі прояви поведінки:

·       відсутнє бажання йти в школу: діти можуть саме в будні дні зранку скаржитися на погане самопочуття, вигадувати хвороби, плакати;

·       дитина частіше усамітнюється, стає менш говіркою та усміхненою;

·       не бере або намагається не брати участь у класних активностях, шкільних заходах;

·       доволі регулярно губить гроші або речі, повертається додому в брудному чи зіпсованому одязі, з поламаними речами;

·       може почати говорити про те, що хотіла б кинути школу;

·       не зідзвонюється, не веде переписку в соцмережах з однокласниками, іде до школи й назад самостійно, не має в кого уточнити домашнє завдання;

·       намагається ходити до школи іншою дорогою, аніж тією, якою йдуть інші учні;

·       обмальовані руки, зошити, особисті речі;

·       самостійно наносить собі травми (самоушкодження) — від погризених нігтів до порізів на руках, ногах тощо. Крайнім випадком такої реакції на булінг може бути спроба самогубства.

Як допомогти дитині, яка стала жертвою булінгу

Незалежно від того, стала жертвою булінгу ваша дитина чи інша, дізнавшись про це, ви маєте докласти зусиль, аби допомогти їй вийти із цієї ситуації:

·       Почніть розмову з дитиною, вам необхідно тримати себе в спокої, аби вона відчувала себе достатньо комфортно.

·       Дайте відчути, що ви поруч, готові вислухати, зрозуміти, підтримати та допомогти.

·       Діти не винні в тому, що стають жертвами булінгу, тому не ставте питань, що можуть сприйматися нею як звинувачення («сама винна»).

·       Ведіть розмову делікатно, не ставте одні й ті самі запитання по кілька разів, не пришвидшуйте, пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити про це.

·       Спробуйте крок за кроком з’ясувати все, що зможете.

·       Поясніть дитині, що немає нічого поганого в тому, щоб повідомити про поведінку булера вчителю чи іншим дорослим, оскільки від цього залежить безпека дитини (або однокласника(ці), якщо дитина є не жертвою, а свідком).

·       Перш ніж пропонувати власне рішення проблеми, запитайте в дитини, як саме ваша допомога буде їй корисною, після цього можете запропонувати і свій варіант. Спробуйте розробити спільну стратегію змін.

·       Поки питання не вирішено повністю, спробуйте спільно знайти й домовитися про способи реагування на ситуації булінгу.

·       Складіть перелік тих дорослих, до кого дитина може одразу звернутися по допомогу: учителі, психолог, батьки інших учнів, охоронець, адміністрація школи тощо.

·       Якщо булінг мав фізичний характер, ви повинні негайно звернутися до адміністрації школи.

·       Спільно з дитиною сплануйте її перебування в школі так, щоб це забезпечило їй максимальний рівень безпеки (наприклад: не залишатися наодинці, триматися ближче до дорослих).

·       Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

·       Допоможіть дитині налагодити дружні стосунки з іншими дітьми, це допоможе їй сформувати навколо себе безпечне середовище.

Можливо, необхідною стане допомога психолога, який допоможе позбутися наслідків цькування та як не ставати жертвою знову.

Як допомогти дитині-агресору?

 Якщо наша мета — зменшення проявів булінгу, то нам потрібно пам’ятати, що звертати увагу і допомагати необхідно не лише дитині, яка стала жертвою, а й дитині, яка є кривдником у цій ситуації . Дитина-агресор також потребує допомоги, і якщо ми справді бажаємо зробити школу безпечним для наших дітей місцем, то повинні не лише звинувачувати булерів, а й допомагати їм вийти, імовірно, з доволі складної ситуації.

Батьки, спробуйте побудувати розмову з дитиною-агресором так:

·       Запитайте дитину, як вона ставиться до своїх дій, як на її дії реагують інші?

·       Попри те, що вам захочеться дати власну оцінку її словам, спробуйте зосередитися на фактах. Вашою метою є розуміння причин, а не оцінювання, тому уважно слухайте дитину, не перебиваючи.

·       Поясніть, чому ви вважаєте такі дії неприпустимими.

·       Будьте готові до того, що дитина буде заперечувати факт булінгу, не тисніть на неї, дотримуйтесь спокійної розмови.

·       Поясніть, що агресивна поведінка неприйнятна й дитина повинна негайно припинити насильство.

·       Не карайте дитину й не погрожуйте їй покаранням — це може змінити ситуацію на якийсь час, але в подальшому буде мати ще гірші наслідки, наприклад, підсилити агресію стосовно того, хто став його «причиною».

·       Агресивна поведінка може свідчити про емоційні або психологічні проблеми, тому варто проконсультуватися з психологом.

• Національна дитяча «гаряча» лінія 0 800 500 225 або 116 111 (безкоштовно з усіх мобільних). 

  Поліція. 102 Цілодобово.

  Єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів). Цілодобово.

  Уповноважений Верховної ради України з прав людини 8 800 501 720, 044 253 75 89.

• Джерело https://nov-gimnazia.in.ua