Для Вас, педагоги.

Система психологічної підготовки до ЗНО

(методичні рекомендації педагогічним працівникам щодо психологічної підготовки до ЗНО)

Будь-який іспит для учня завжди є певною мірою стресовою ситуацією. Ще актуальнішою ця істина стає в умовах проходження зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Зовнішнє незалежне оцінювання - неминучий етап життя для тих, хто хоче здобути вищу освіту. У перекладі з англійської “тестування” означає “перевірка”. І справді, під час тестування перевіряють найрізноманітніші риси людини - від знань до якостей пам'яті, мислення та вміння зберігати спокій, впевненості у своїх силах. Зовнішнє незалежне оцінювання має низку особливостей, які можуть викликати у випускників різні труднощі, в тому числі і психологічні. Процедура проходження зовнішнього незалежного оцінювання - діяльність складна, що відрізняється від звичного досвіду учнів і диктує особливі вимоги до рівня розвитку та зрілості психічних функцій.

Для того, щоб абітурієнт впевнено почував себе під час проходження тестування, йому потрібна спеціальна психологічна підготовка. Психологічна допомога абітурієнтам під час зовнішнього незалежного оцінювання передбачає, перш за все, профілактику стресів та налаштування психічної сфери учня до процедури тестування. Найбільшою проблемою в ситуації тестування стає наше хвилювання. Гормон, який виділяється, коли людина відчуває страх, тривогу, впливає на продуктивність функціонування пам'яті та мисленевих процесів. Надмірна кількість гормону страху в організмі, може бути причиною того, що деякі учні на іспитах цілковито забувають вивчений матеріал.

Основна мета психологічної підготовки до ЗНО – це забезпечення оптимальної реалізації психічних можливостей учнів та застосування, у максимальній мірі отриманих знань, умінь та навичок під час зовнішнього оцінювання.

 Важливою в підготовці учнів до ЗНО є роль учителя.

ЗНО потребує високої працездатності протягом досить тривалого періоду часу (до 3 годин). Тому є дуже висока ймовірність зниження рівня якості роботи, виникнення відчуття втоми. Великого значення набуває оптимальний режим підготовки, щоб дитина не перевтомлювалася, їй необхідно робити перерви в заняттях. З метою запобігання втомлюваності на уроках вчителю необхідно використовувати методи переключення уваги, психологічного розвантаження, або ж фізкультпаузи, які учень може використати потім, під час проходження тестування. Доцільно включати дихальні вправи і вправи для очей, кінезілогічні методи. Вони сприяють активізації нервової системи і підвищенню тонусу. Дуже ефективним є діафрагменне (глибоке) дихання, або дихання, що складається з частих, але неглибоких вдихів і видихів, з випинанням і втягуванням живота. Вправи для очей складаються в основному з рухів очима „вліво – вправо”, „вгору – вниз”, кругових рухів і переведення очей з близьких предметів на дальні.

На етапі підготовки дуже важливо навчити учня використовувати для саморегуляції діяльності різноманітні допоміжні засоби. Такими засобами можуть стати пісочний годинник, який відміряє час, достатній для виконання завдання; складання списку необхідних справ (і їх поступове викреслення по мірі виконання), лінійка, яка вказує на потрібний рядок, і т.д.

Важливо розвивати у дитини навички самостійного оцінювання своєї роботи. Наприклад, корисно запитувати : «А що Тобі самому сподобалось у Твоїй роботі?» Якщо учню важко відповісти на запитання, можна запропонувати йому оцінити роботу за декількома критеріями: правильність відповіді, швидкість виконання і т. д. Не варто поспішати пропонувати готовий розв’язок або відповідь. Навпаки, краще спочатку поцікавитися його думкою.

Необхідно розвивати в учнів функцію контролю, навички самоперевірки: після завершення роботи знайти помилки, самостійно перевірити результати виконаних завдань. Основний принцип, яким потрібно керуватися: «Зробив – перевір, якщо є час - перевір ще раз». Крім того, необхідно створити відчуття важливості та позитивного ставлення до ЗНО як унікальної можливості вступу до ВНЗ без додаткових матеріальних затрат.

Щоб навчальний матеріал краще засвоювався, важливо розвивати уяву й образне мислення: використовувати порівняння, образи, метафори, малюнки. Сухий теоретичний матеріал необхідно ілюструвати прикладами або наочністю. Не забувати використовувати вправи для зняття емоційної напруги.

Пам’ятайте, що випускники у процесі підготовки до ЗНО, шукають і сподіваються отримати від вчителя психологічну підтримку, що проявляється у вербальних позитивних оцінках або позитивних підкріпленнях в ситуаціях тривоги та хвилювань. Причиною хвилювання можуть бути сумніви у повноті та міцності знань, у власних здібностях: логічному мисленні, вмінні аналізувати, можливостях уваги та пам’яті. Стрес у незнайомій ситуації, стрес через відповідальність перед батьками і школою посилює хвилювання і додає тривоги. Допоможіть учню відчути впевненість в своїх силах, сформулюйте програму успішного проходження ЗНО.

Порекомендуйте учням пройти пробне тестування, створюйте ситуації незалежного тестування (в ігровій формі або як варіант оцінювання) під час навчально-виховного процесу – це допоможе адаптувати психічну сферу до процедури тестування. Якщо під час проведення пробного тестування випускники отримають необхідну підтримку, вони будуть більш впевнено почувати себе в ситуації реального екзамену.

Для того, щоб подолати стресовий стан, який може виникнути під час підготовки, або складання ЗНО, вчителю  варто використовувати наступні вправи:

Вправа «Опонент». Мета: сформувати в учнів позитивний настрій на участь у зовнішньому незалежному оцінюванні, віднайти переваги незалежного тестування. Рекомендація: у тому випадку, якщо випускники не знайшли позитивних переваг, дорослому слід допомогти їм це зробити, але в жодному разі не відкрито й прямо, заявивши про свою думку. Учні повинні самостійно прийти до необхідного висновку. Завдання педагога – лише направляти, керувати міркуваннями дітей.

Необхідно заздалегідь підготувати чисті аркуші паперу та ручки чи олівці.

Інструкція для учнів. Завдання складається з двох етапів.

I – етап. Візьміть аркуш і розділіть його на дві половини. Напишіть на одній половині позитивні моменти ЗНО, а на другій – негативні. Коли всі завершили, переходимо до наступного етапу.

II етап – обговорення. Виписані негативні моменти ЗНО потрібно перетворити на позитивні або нейтральні.

Вправа «Я переживаю стрес, коли…». Мета: привернути увагу випускників до свого внутрішнього стану, з’ясувати головні стресори випускників школи.

Хід вправи. По колу слід продовжити речення «Я переживаю стрес, коли…»

!!! Рефлексія: стреси, які виникають у житті, можна уявити як коридори, якими треба пройти: швидше, повільніше, важче, чи легше, однак пройти їх усе одно доведеться.

Вправа «Робочий експеримент».  Інструкція для вчителя. Вправа має відтворити реальну ситуацію тестування. За 15 хв. учні відповідають на 5 завдань в тестовій формі і пишуть міні-твір

Інструкція для учнів. Вам треба написати міні-твір «Мої рецепти успіху», в якому має бути відповідь на наступні запитання:

- Чи складно було впоратися із завданням?

- Що заважало?

- Чи помітно було тих, хто намагався списати?

По завершенню обговорення: «Хто хоче зачитати свій невеличкий твір і поділитися з усіма своїми рецептами успіху?».

Вправа «Рейтинг справ». Інструкція для вчителя. Вам потрібно зауважити на те, що часто учні скаржаться на нестачу часу: і школа, і факультативи, і підготовка до ЗНО, і відпочити теж хочеться.

Інструкція для учнів. Складіть самостійно список справ, які ви робите протягом дня, розподіліть їх за важливістю у порядку спадання.

Потім записують на стікерах три перші справи і прикріплюють на видне місце.

Рекомендація. Необхідно підвести групу до висновку, що в житті безліч справ, але не варто витрачати свій час на дрібниці. Краще визначати пріоритети і йти до мети.

Цю вправу корисно поєднувати ще з такою порадою: проставте за календарем дати, коли що треба вивчити і повторити. Прикріпіть цей список удома біля свого робочого місця і власноруч вносьте до нього позначки про «складання» вивченого матеріалу. Коли не вкладаєтесь у графік, то можете ущільнити повторення деяких тем. Якщо ж виконуєте його вчасно, у вас знизиться почуття тривоги. Випередження графіка зумовлює широку гаму позитивних емоцій: радості; успіху; впевненості у своїх силах.

У системі психологічної підготовки учнів до ЗНО варто використовувати прості релаксаційні вправи із візуалізацією символів, що знімають психічну напругу, наприклад:

Встати із заплющеними очима, руки вздовж тіла, ноги на ширині плечей, розслабитись. Уявіть, що у вашому сонячному сплетінні є згусток енергії, що випромінює яскраве світло. Визначте для себе його колір. Уявіть собі, що світло стає дедалі інтенсивнішим і виривається з вашого тіла, з пальців рук і ніг, з голови. Уявіть собі, що Ваше тіло світиться, як сонце, що вся кімната сповнилася світлом. Потім уявіть, що Ви – неймовірно сильний маяк, і з вашого тіла б'є джерело потужної енергії. Збережіть у собі це відчуття сили та життєвої енергії. Потягніться трішки й розплющте очі. Ви знову свіжі й бадьорі, готові ефективно працювати далі. А тепер уявіть собі, що світло поширюється далі й далі, поки не вкриє всю Землю...

Вправа «Програмування долі». Напишіть свій власний лозунг. Почніть так: «Щодо моєї участі в ЗНО, то я хотів(ла) би, щоб...». Продовжіть цей рядок. Неодмінно закінчіть словами: «І я можу це зробити!» Перечитуйте це гасло кожного разу перед сном. Повірте у свої сили. 

ПОРАДИ ПЕДАГОГАМ

Є деякі психологічні закономірності підготовки до тестування випускників, які повинні враховувати педагоги при навчанні:

1. Виділяти головне.

2. Бачити подібне й відмінне, порівнювати.

3. Працювати зосереджено.

4. Згадувати те, що потрібно для відповіді на запитання.

5. Узагальнювати та диференціювати.

6. Міркувати та робити висновки.

7. Робити схеми-конспекти, в яких на окремих аркушах у вигляді логічних схем, моделей представлений зміст вивченої теми.

ПОРАДИ МОЛОДОМУ ВЧИТЕЛЮ

Молодий учитель уперше переступає поріг класу. Скільки труднощів чекає його попереду! Він немає практики, йому дуже складно, бо ні з чим порівнювати кожну нову педагогічну ситу­ацію. Він вчиться бути вимогливим І поступли­вим, суворим і життєрадісним. Якщо всі ці риси йому допомогли виробляти його наставники ще у ВНЗ, то потрібно тільки бути самим собою. Але це, на жаль, буває надто рідко. А діти не чекають. У них свої критерії судження. І ось тоді молодий спеціаліст починає йти по лінії найменшого опо­ру. Підвищений тон. Нервозність. «Погані» бали. Записи в щоденнику. Повчальні бесіди з батька­ми. «Походи» в кабінет директора або завуча. Як наслідок -- відповідна реакція учнів. За само­критичного ставлення до своїх вчинків учитель рано чи пізно знайде правильне рішення. А якщо самокритичного ставлення в молодого спеціаліс­та немає? Тоді він починає шукати причину всіх своїх невдач у неповноцінності своїх вихованців.

По-різному приходять у школу вчителі, і по-різному складаються їхні долі. Але складність учительської праці полягає в тім, щоб знайти шлях до кожного учня, створити умови для роз­витку здібностей, закладених у кожному. Най­головніше — учитель повинен допомогти учневі стати особистістю. Від віри вчителя у можливос­ті кожного учня, від його наполегливості, терпін­ня, уміння вчасно прийти на допомогу залежать успіхи його учнів на складному шляху пізнання.

У процесі виховання людської особистості діє багато сил, до яких належить І педагог із усі­ма його духовними багатствами й цінностями. І якщо молодий спеціаліст дуже хоче бути «хо­рошим учителем», то особливу увагу потрібно звернути на таку рису, як любов до дітей. «Що означає «хороший учитель? -- зазначав видат­ний педагог В. Сухомлинський. — Це насампе­ред людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна ди­тина може стати доброю людиною, вміє дружити з дітьми, бере близько до серця дитячі прикрощі, знає душу дитини, ніколи не забуває, що й сам був дитиною».

На його думку, глибока любов до дітей — пер­ша, найголовніша риса, яка має бути властива пе­дагогові, тому, адресуючи побажання молодому вчителю, він писав: «Необхідно, щоб виховання дітей, любов і повага до дітей, вимоги до них і дружба з ними — щоб усе це було самою суттю вашого духовного життя, мій друже».

Саме в любові дорослих до дітей В. Сухомлинський вбачав ту духовну силу, яка здатна вбе­регти дитяче серце від огрубіння, озлобленості, жорстокості й байдужості. Водночас зазначав, що зло в дитячому серці породжується тільки грубістю, байдужістю дорослих. На його думку, любов педагога до дітей є неодмінною умовою правильного використання такого інструмента як оцінка. «Щоб мати право користуватися цим ін­струментом, треба передусім любити дитину. Не говорити їй про свою любов, а виявляти любов у турботі про неї».

Учені доводять, що головними рисами вчи­теля мають бути віра в дитину й любов до неї. «Ось ці два компоненти - - віра і любов - - і є гарантією того, що вчитель впорається не лише Із завданням навчання, а Й із завданням вихован­ня особистості, особистості духовно-моральної, чистої».

На думку відомого психолога Ш. Амонашвілі, вчителі мають бути людьми доброї душі й люби­ти дітей такими, якими вони є. Треба однаково любити І шибеника, і слухняного, і кмітливого, і тугодума, і лінивого, і старанного.

Як визначає відомий психолог І. Бех, у вихов­ному плані важливо, щоб у дитини було відчут­тя, що ЇЇ приймають, люблять незалежно від того, високих чи низьких показників вона досягла.

Отже, любов педагога до дітей — одна з важ­ливих умов як духовного, так і морального ви­ховання.

Учитель має пам'ятати, що до кожної дити­ни в класі треба виявляти чуйність, щирість, не виділяти надмірною увагою обдарованих і не принижувати слабших. Правильно організована робота допоможе кожному учневі відчути себе здібним, потрібним, цікавим для вчителя і сво­їх товаришів. Саме це - надійний стимул по­дальшої навчальної роботи учнів із захопленням, з відчуттям особистої гідності.