ІНТЕРНЕТ

Небезпека у Соцмережі

10 золотих правил безпеки в Інтернеті

1. Нікому без дозволу батьків не давати особисту інформацію: домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, назву й адресу школи.
2. Якщо знайдете якусь інформацію, що турбує вас, негайно сповістіть про це батьків.
3. Ніколи не погоджуватися на зустріч з людиною, з якою ви познайомилися в Інтернеті. Якщо все ж таки це необхідно, то спочатку потрібно спитати дозволу батьків, а зустріч повинна відбутися в громадському місці й у присутності батьків.
4. Не посилати свої фотографії чи іншу інформацію без дозволу батьків.
5. Не відповідати на невиховані і грубі листи. Якщо одержите такі листи не з вашої вини, то сповістіть про це батьків, нехай вони зв’яжуться з компанією, що надає послуги Інтернет.
6. Розробити з батьками правила користування Інтернетом. Особливо домовитися з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і сайти, до яких ви збираєтесь заходити.
7. Не заходити на аморальні сайти і не порушувати без згоди батьків ці правила.
8. Не давати нікому крім батьків свої паролі, навіть найближчим друзям.
9. Не робити протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.
10. Не шкодити і не заважати іншим користувачам.Натисніть кнопку редагування, щоб змінити цей текст.

Виконуйте три наведені нижче рекомендації, і використання Інтернету буде для вас безпечним:

Захистіть свій комп’ютер

1. ·       Завжди оновлюйте операційну систему.
2. ·       Використовуйте антивірусну програму.
3. ·       Використовуйте брандмауер.
4. ·       Робіть резервні копії важливих файлів.
5. ·       Будьте обережними, завантажуючи вміст.

Захистіть себе в онлайні

1. 1 Будьте обережними, надаючи особисту інформацію.
2. 2 Думайте про те, з ким ви розмовляєте.
3. 3 Пам’ятайте, що в Інтернеті не все є надійним і не всі є чесними.

Дотримуйтесь правил

1. Ви маєте дотримуватися законів навіть в Інтернеті.
2. Пам’ятайте, що в Інтернеті ви повинні піклуватися про інших так само, як про себе.

 

5 порад для батьків

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ

1. Бути поруч: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці. 2. Бути прикладом: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову… 3. Спілкуватися: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою! 4. Задіювати: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим… 5. Відновлюватися: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне… P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти! Джерело: центр Коло сім*ї, УІКПТ та ІПЗ УКУ ресурси у допомогу в ці важкі дні війни...

 

День Безпечного Інтернету

8 лютого 2022 року у світі відзначається День безпечного Інтернету (Safer Internet Day) під гаслом “Разом для найкращого Інтернету”.

День безпечного Інтернету (SID/ДБІ) запровадили мережі Insafe та INHOPE за підтримки Європейської комісії для просування безпечного та позитивного використання цифрових технологій, особливо, дітьми й молоддю. 

Інтернет зазнав разючих змін. Він став безмежним джерелом для дітей, що пропонує їм навчальні ігри, різного роду розважальні заходи, а також численні способи обміну інформацією, отримання знань та цілеспрямованої взаємодії з друзями, родиною та зовнішнім світом. Проте водночас він став для них надто небезпечним місцем для занять без нагляду. Сьогодні діти та дорослі наражаються на численні ризики й виклики: від проблем захисту конфіденційності, поширення свідомо неправдивих новин та «глибоких підробок» до контенту з елементами насильства та іншого неналежного контенту, інтернет-шахрайства, а також загроз у вигляді грумінгу, сексуальних зловживань й сексуальної експлуатації в цифровому середовищі. Крім цього, глобальна пандемія COVID-19 призвела до збільшення кількості дітей, які вперше почали користуватися Інтернетом для продовження своєї освіти та підтримки соціальної взаємодії. Обмеження, зумовлені вірусом, означають не лише те, що чимало дітей більш юного віку починають спілкуватися в Мережі набагато раніше, ніж, можливо, планували їхні батьки, але й те, що через необхідність перегляду своїх робочих зобов’язань багато батьків, як виявилося, не в змозі контролювати своїх дітей, наражаючи їх на ризик доступу до неприйнятного контенту або перетворення на мішень для злочинців, що створюють матеріали, пов’язані із сексуальними зловживаннями стосовно дітей.

Чимало батьків схильні до звичних помилок, вважаючи, що їхні діти перебувають у більшій безпеці, якщо користуються комп’ютером вдома або в школі, ніж в будь-якому іншому місці. Це небезпечна помилка, тому що Інтернет здатен переносити дітей та молодь практично в будь-який куточок світу, і саме в цей час вони можуть наражатися на потенційно небезпечні ризики, майже ідентичні тим, коли б вони перебували в реальному світі. При цьому діти та молодь, отримуючи доступ до Інтернету за допомогою смартфонів, планшетів або інших портативних пристроїв, відчувають лише незначну загрозу заподіяння шкоди. Це пояснюється тим, що такі портативні пристрої надають їм миттєвий доступ до Інтернету з будь-якого місця та з меншою ймовірністю контролю з боку батьків.

Роль батьків

Батьки повинні надавати дітям та молодим особам підтримку з тим, щоб ті могли користуватися перевагами технологій безпечно. Їм варто дотримуватися збалансованого підходу і зважати на те різноманіття можливостей, які пропонує Інтернет. Нерідко батьки зосереджують свою увагу на безлічі онлайнових освітніх ресурсах і можливостях для розвитку навичок, проте їм також варто знати та враховувати, що Інтернет надає дітям низку можливостей щодо соціального розвитку – наприклад, основною мотивацією для використання Інтернету можуть бути ігри або особисті захоплення дітей. Коли батьки це розуміють, вони можуть вибудувати більш ефективну взаємодію з дітьми і краще їх підтримати. Для того щоб зробити поведінку дітей та молодь при використанні вебсайтів більш безпечною та відповідальною, батькам  варто виходити з необхідності:

1) Дізнатися про наявні в цифровому середовищі ризики та можливості для дітей і молодь. Важливо вміти розпізнавати потенційні загрози, на які можуть наражатися діти, але при цьому пам’ятати, що наявність ризиків не означає, що неодмінно буде завдано шкоди.

 2) Активно цікавитися тим, що роблять діти в Інтернеті, який тип контенту вони переглядають, надсилають або створюють, якими послугами та платформами вони користуються і в які бавляться ігри, а також з якими людьми вони спілкуються. Батькам завжди корисно самим спробувати скористатися тими послугами, якими користуються їхні діти.

 3) Батькам слід вивчити питання про те, якими є хороші навчальні та розважальні вебсайти та ігри, котрі вони могли б використовувати зі своїми дітьми. Гарний вебсайт або гра відрізняються тим, що в них є окрема сторінка, присвячена питанням безпеки, зі зрозумілими посиланнями, механізмами подання скарг та вказівками для дітей і молодь, а також їх батьків/опікунів.

4) Підтримувати регулярний, щирий та відкритий діалог з дітьми і молодими особами на актуальні для їхнього віку теми, які повинні з часом змінюватися.

a) Переконайтеся, що діти і молодь розуміють, з якими ризиками вони можуть мати справу, і домовтеся з ними про те, яких заходів вони вживатимуть в разі виникнення реальної небезпеки – наприклад, що їм бажано просто розповісти про це вам. 

б) Заохочуйте дітей та молодь замислитися про те, як слід поводитися сумлінному цифровому громадянину, зокрема, про те, якою інформацією про себе та інших вони діляться, допомагаючи їм сформувати позитивну модель онлайнової поведінки.

 в) Навчайте дітей критично ставитися до того, що вони бачать в Інтернеті; розкажіть, що не всі люди є тими, за кого себе видають, і що те, що вони бачать, може бути неправдою. Розкажіть їм, що люди в Мережі можуть створювати ідеальний образ самих себе, а також про фальшиві новини, спрямовані на маніпулювання людьми.

 г) Обговоріть з дітьми проблему тиску з боку однолітків і страх бути неприйнятим в колективі, а також питання вибудовування дружніх відносин в Інтернеті.

 д) Обговоріть з дітьми привабливість імерсивних технологій, що викликають залежність, особливо тих, що представлені на безкоштовних платформах, де час,який люди проводять в Інтернеті, або дані, якими вони обмінюються, є валютою або основою бізнес-моделі.

5) Переконатися, що дитина знає, коли варто звернутися за допомогою і до кого. Це може бути їхній батько або опікун, вчитель або будь-яка інша доросла людина, якій вони довіряють. Слід домовитися про правило, що в разі будь-якого неприємного інциденту діти мають обговорити його з дорослим, якому вони довіряють.

 6) Розробити правила для всієї родини щодо використання підключених до Інтернету пристроїв і пам’ятати про те, що у своїй поведінці в цифровому середовищі діти беруть приклад з батьків або опікунів. 

7) Вжити заходів для того, щоб діти дотримувалися збалансованої «цифрової дієти», тобто щоб вони проводили час в Інтернеті з користю, займаючись різними видами діяльності, зокрема, навчання, творчість та спілкування в позитивному сенсі. Використовувати вбудовані інструменти для відстеження статистики за кількістю часу, що витрачається на різні програми та послуги. 

8) Стати впевненими користувачами пристроїв та навчити своїх дітей. Існує ціла низка інструментів, які можуть допомогти батькам в управлінні підключеними до мережі пристроями – як удома, так і за його межами. 

a) Потрібно врахувати усі під’єднані до Інтернету пристрої, а не тільки очевидні – смартфони, планшети та ПК. Зверніть увагу на ігрові приставки, особисті помічники, під’єднані до Інтернету телевізори і будь-які інші пристрої, що мають доступ до Інтернету. 

б) При прийнятті рішень про те, до якого контенту, ігор, додатків і послуг діти та молодь матимуть доступ, керуйтеся віковими обмеженнями. Зважте, що вікові обмеження в магазинах додатків і на самих платформах відрізняються. За допомогою налаштувань можна контролювати, які програми та ігри буде дозволено завантажувати і використовувати. 

в) Розгляньте можливість використання контент-фільтрів, що досить часто називаються системами батьківського контролю, і безпечних пошукових систем або обмежень доступу, щоб фільтрувати контент, який діти та молодь можуть переглядати в Інтернеті. 

г) Як батьки, ви мусите розуміти, як і коли слід поскаржитися на той чи інший контент, який засмутив, збентежив або призвів до стурбованості ваших дітей або який, на їхню думку, порушує умови використання. Ви повинні знати, як заблокувати небажані або непрошені контакти. 

д) Ретельно зважте усі за та проти використання моніторингових додатків і технологій, що відстежують дії дитини в Інтернеті. Побічним ефектом їх використання може стати ще більш прихована онлайнова поведінка, а також це може призвести до конфліктів в сім’ї, у тому числі насильницьких. Якщо ви все ж таки використовуєте їх, то поясніть своїй дитині, що саме ви відстежуєте і навіщо.

 е) У міру дорослішання та розвитку дітей і молоді необхідно коригувати контроль й обмеження доступу з тим, щоб вони відповідали віку; важливо формувати стійкість у ваших дітей, щоб вони могли повною мірою користуватися перевагами онлайнового середовища.

9) Пояснити дітям, що не можна повідомляти свої паролі доступу друзям або братам і сестрам. Звертати увагу на те, коли і де вони повідомляють свою персональну інформацію – наприклад, в загальнодоступному профілі має сенс використовувати деперсоніфіковані зображення як фотографії профілю і вказувати мінімум персональної інформації, такої, як вік, школа та місце проживання.

 10) Не потрібно вважати, що в Інтернеті геть усі бажають заподіяти вашій дитині шкоду. Як правило, дитячі веб-сайти безпечні й надають неабиякі можливості для творчої соціалізації та навчання вашої дитини, однак варто лишатися залученим і пильним. 

11) Зберігайте спокій і не робіть поспішних висновків, якщо ви почули або побачили щось, що стурбувало вас в поведінці вашої дитини або в поведінці одного з його онлайнових друзів. Не слід погрожувати, що ви позбудетеся пристроїв або відберете їх, оскільки для декого з молодь вони є найважливішими інструментами соціалізації. Якщо ваші діти побоюватимуться, що в них відберуть пристрої, вони, швидше за все, менш охоче будуть розповідати вам про свої проблеми і переживання. 

12) Здатність впоратися з неприємностями і робити висновки є найважливішим елементом формування стійкості до впливу цифрового середовища. Коли діти в цифровому середовищі наражаються на ризики або їм заподіюється шкода, батьки можуть допомогти їм знайти способи впоратися з цією ситуацією, щоб вони в подальшому могли в міру можливості безпечно користуватися благами онлай нового середовища, уникаючи при цьому ізоляції.

Джерело: Рекомендації для батьків та освітян щодо захисту дитини в цифровому середовищі -

документ створений за ініціативи Міністерства цифрової трансформації України громадською організацією “МІНЗМІН”

https://www.blogger.com/blog/post/edit/8272296165326896870/4666228234757760453

 Права людини та Інтернет

8 роликів з прав людини для Інтернет-користувачів 

Джерело: https://www.youtube.com/channel/UCeuQLmBXJMdjLl5lUEUQDlA

 Адаптація п’ятикласників

 У процесі навчання у школі дитина проходить через ті чи інші кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психолога. Одним із цих етапів є перехід учнів початкової школи у середню. П'ятий клас – кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості для виховних впливів. Але 5-й клас – це період адаптації до середньої ланки школи. Адаптація - процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда. У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі - предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Незважаючи на таку гадану дорослість, п'ятикласник потребує ненав'язливого контролю, підтримки та допомоги, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя. Адаптація дитини до навчання у середній ланці школи відбувається не одразу. Це досить довгий процес, пов'язаний зі значними проблемами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. 

Психологічні особливості молодшого підліткового віку. 

1.Набуття почуття дорослості, прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого - основна характеристика молодшого підлітка.

2.Пошук власної унікальності, пізнання власного «Я».

 3.Заміна провідного виду діяльності - навчальної на спілкування - «Пізнання іншої, схожого на мене, дає можливість як у дзеркалі побачити і зрозуміти власне Я».

 4.Висока розумова активність здатна розвиватися тільки в діяльності, що викликає позитивні емоції, відсутність адаптації до невдач, статусу «гіршого». Успіх (неуспіх) суттєво впливає на мотивацію навчання.

 5.Фізіологічні особливості цього віку визначають крайню емоційну нестабільність підлітка.

6.Поява потреби у гідному становищі в колективі однолітків, в сім'ї; підвищений інтерес до питання про «співвідношенні сил» у класі; прагнення уникнути ізоляції, об завестися вірним другом.

7.Підвищена стомлюваність.

8.Відсутність авторитету віку; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому;

9.Відраза до необґрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів.

10. Вимогливість до відповідності слова і діла; підвищений інтерес до спорту.

Проблеми: Психологічні: 

 Зміна умов навчання; 

Різноманітність і якісне ускладнення вимог, що висуваються до школяра різними вчителями; 

 Зміна позиції «старшого» у початковій школі на статус «самого маленького» у середній. 

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються. 

 Наслідки:

У адаптаційний період діти можуть стати більш тривожними, боязкими або, навпаки, «розв'язаними», надмірно гучними, метушливими.

Відбувається зниження працездатності, діти можуть стати забудькуватими, неорганізованими, іноді порушується сон, апетит. 

Ознаки успішної адаптації:  

*задоволеність дитини процесом навчання;                           *дитина легко справляється з програмою;                              *ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому;    *задоволеність міжособистісними стосунками з однокласниками і вчителем.

 Ознаки дезадаптації: 

* змучений, стомлений зовнішній вигляд дитини. 

* небажання дитину ділитися своїми враженнями про проведений день. 

* прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми. 

* небажання виконувати домашні завдання. 

* негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників. 

* скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою. 

* неспокійний сон. 

* труднощі ранкового пробудження, млявість. 

* постійні скарги на погане самопочуття. 

Чим можна допомогти ? 

* Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися. 

* Створюйте умови для розвитку самостійності у поведінці дитини. У п'ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов'язки, за виконання яких він несе відповідальність. 

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ 

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом. 

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей. 

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів. 

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси. 

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

 6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. 

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння. 

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності. 

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі. 

10. У дітей настає криза, пов'язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям. 

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання. 

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним. 

13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети. 

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо. 

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів. 

                         

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини» :

1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.

2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми – купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися – купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

Як допомогти дитині успішно адаптуватися?

1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.

2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.

3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.

4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.

Як допомогти дитині краще вчитися?

ü У 5-у класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час підготовки до уроків.

ü Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

ü Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчити дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства.

ü Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Нехай удома вони виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів. Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане.

ü Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.

ü Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

ü Ніколи не поспішайте з висновками ані про дитину, ані про вчителя - прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.

ü Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та додаткову літературу.

ü Пам'ятайте, клас, де навчається ваша дитина, - об’єднання трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружнішими, цілеспрямованішими будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина.

ü Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

ü Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.

ü Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

ü Умійте ставити себе на місце дитини.

Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - її перший ворог.

 Правила безпечного Інтернету для батьків

 Шановні батьки, небезпека в Інтернеті більша, ніж здається. Діти можуть не розуміти наслідків своїх дій, можуть вважати розвагою те, що призводить до катастрофічних наслідків.

Нагадайте їм про важливі правила користування Інтернетом і соціальними мережами.

-                     Не спілкуватися з незнайомцями

-                     Не повторювати дії, які пропонуються в мережі

Поясніть, що «розваги» онлайн несуть небезпечні, а часом – невідворотні наслідки в реальному житті!

        https://osvita.diia.gov.ua/courses/serial-dlya-batkiv-onlayn-bezpeka-ditey

 Що можуть зробити батьки в ситуації  БУЛІНГУ

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.

Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

    Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).

    Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

    Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

    Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).

    Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

    Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

Як реагувати на цькування

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.             

Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями.                                                                                                     Психологами було розроблено кілька порад для них

Як впоратися з ситуацією самостійно

      Ігноруйте кривдника.                                                                                      Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.                                                                                    Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.

     Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник.                                                                                                              Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

     Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.

     Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

ПАМ'ЯТКА  ДЛЯ БАТЬКІВ