Лист до Вас, батьки…Дорогі батьки!

 ... триває третій тиждень, як ми з Вами на карантині. У всіх нас змінився ритм життя, змінилися думки, настрій, цінності, а найголовніше, ставлення до певних речей. Зараз ми перебуваємо вдома разом з нашими дітьми, що пильно за нами спостерігають. Вони вловлюють наш настрій, тривогу, біль, невизначеність, страх та напругу. І мимоволі починають відчувати ті самі емоції: страх та біль. Як наслідок, діти можуть починати бурчати, вередувати, безпричинно плакати, агресувати, кривлятися і т.д. Діти не відчувають себе в безпеці, тому так поводяться.
Можливо, хтось з дітей радий тому, що не потрібно ходити до школи. Але одночасно з тим, дитина ставить собі питання: чому не можна піти на двір, чому до мене не приходить колежанка, чому я не можу піти в гості до друга? Чому? Чому? Чому? У дітей багато питань та відповіді на них, вони не мають. Так само, як і не мають відповіді на питання: чи все буде добре? Чи я в безпеці? Погоджуюся, ми самі перебуваємо в сумніві та незнанні, але ми можемо його подолати, адже наша психіка повністю сформована та вже «сильна», не така, як дитяча.
Саме тому, зараз, заради благополуччя наших дітей, як і фізичного, так і ментального, нам слід виконати декілька простих завдань.

Поясніть!
Важливо це все пояснити дітям. Пояснити просто, доступно, з турботою і любов'ю, використовуючи історії, мультики (Фіксікі «Мікроби», мудрі казки тітоньки Сови «Про замазуру» і ін.). Згадайте улюбленого казкового героя вашої дитини і запропонуйте йому стати на мить цим героєм. Миючи руки, співайте улюблену пісеньку. Тоді часте миття рук не буде тягарем, а грою, в яку може грати вся сім'я. Тато наспівуватиме свою пісеньку, мама свою, дитина свою. Думаю, буде з чого посміятися. А головне – руки чисті.

Попросіть про допомогу!
Залучайте дітей до активностей: допомога мамі, виконання щоденних доручень, які засвідчать його важливість, дорослість, потрібність. А отже дадуть відчуття безпеки.

Створіть режим дня!
Важливо створити режим дня. Як би це банально не звучало, але саме чіткість режиму,тобто, знання того, що за чим буде відбуватись, дає впевненість в тому, що очікувати від сьогоднішнього дня, що буде завтра.
Так, змінився режим. Мама з татом не ходять на роботу, бабуся з дідусем не приходить в гості і т.д. Але згідно «розкладу» я знаю, що з 16.00 -16.30 чи з 12.00-13.00 години - спільне проведення часу. Для батьків це нагода відпочити від роботи, нагода зрозуміти, що турбує вашу дитину, нагода відкрити її інтереси, переживання, мрії, страхи. Нагода зрозуміти що вона потребує. А дітям - відчути, що поруч є сильний дорослий, який чує, розуміє, підтримує, допомагає. Такими діями дорослий стабілізовує емоційний стан дитини.

Залучіть фізичні вправи!
Обов'язково включіть в режим дня фізичні навантаження. Спорт зменшує рівень кортизолу (гормон стресу), крім того фізичне навантаження сприяє виробленню пептидного гормону ендорфіну, який піднімає настрій. А як відомо, щоб певні дії ввійшли в звичку, їх потрібно робити щонайменше 21 день підряд. Вперед! Скористайтесь цим. Згодом будете вдячні собі за це (бо ж літо не за горами).

Дайте змогу виразити хвилювання!
Діти люблять малювати (фарбами , олівцями, крейдою). Запропонуйте їм аркуші, ватмани і нехай малюють. В малюнку вони відобразять свої переживання, емоції. Не потрібно їх трактувати, а головне не можна критикувати. Просто дозвольте накладати фарби стільки, скільки хочеться і карлякати те, що забажають. Така творчість дозволяє негативним переживанням вийти на папір, матеріалізувати їх ззовні. Як наслідок, дитина відчуватиме полегшення та спокій.
Будьте поруч!
Намагайтесь більшу частину дня бути поруч зі своїми дітьми. Якщо в силу певних обставин ви змушені відлучатися, то залиште дитину з тим, кому вона довіряє, а також дозвольте телефонувати вам коли захочеться. Це принесе відчуття безпеки.

Будьте на позитиві!
Позитивні емоції підвищують імунітет, забарвлюють день, а згодом і спогад про цей період часу. Можливо, колись, в іншій ситуації , цей ваш приклад поведінки «не впадати в відчай та насолоджуватися позитивом» стане для них тою силою, яка спонукатиме їх до дії, додасть віри в успіх, надасть сили та оптимізму.

Автор:
Янів Лідія (практичний психолог, консультуючий психолог в напрямі арт-терапії)